Проблеми боротьби з котрабандою

0
153

Знаєш як важко жити, коли не вмієш (АБО не хочеш) помастити

Серед гучних обіцянок теперішньої влади була й боротьба з котрабандою. За словами головного фіскала Романа Насірова: ‘систематична боротьба з контрабандою почалася з 2014 року і показники роботи митниці свідчать про позитивні результати – лише за 4 місяці поточного року перевиконання плану надходжень до митниці склало 5 млрд грн’.

Скажу відверто: дальше задекларованих цифр та традицій плановості зміни не пішли. Навіть жорсткий Геннадій Москаль, фактично розписався у своєму безсиллі, у боротьбі з цим явищем, заявивши про відставку. Але за всім цим стоять долі людей, простих людей, які повірили у реальність змін після «революції Гідності».

Одна історія, а їх сотні серед моїх знайомих.

Підприємство, назвемо його «N», завезло в Україну продукцію із-за кордону, що належить до категорії товарів масового вжитку. Підприємці чітко для себе вирішили не використовувати традиційні способи «розмитнення» товару, а зробити все офіційно, тому: сплатили ввізне мито, сплатили ПДВ, отримали санітарно-гігієнічні висновки на свій імпорт. Тобто зробили все по закону, не уникнувши сплати хоча б копійки до державної казни. Вважали, що ті ідеї, які були задекларовані на майданах «революції Гідності» та, за які вже віддали життя тисячі патріотів на Сході держави, повинні спонукати до правильних кроків, тому і вирішили, що кожен починає мінятися на своєму прикладі. Таких треба за приклад ставити. Але реалії українського ринку говорять про інше.

Сплативши офіційно все державі, товар підприємців став на 30% дорожчим від головних конкурентів. Як так, адже за кордоном ціна у них однакова? Все просто: аналог спокійно заходить в Україну контрабандою і попри усі запевнення відповідних органів щодо боротьби з цим явищем, перешкод – жодних. А що кінцевий споживач? Його все влаштовує: ціна дешевша, наявність дозвільних документів не цікавить, а те що не сплачені податки – це не наша справа. Ось так і живемо. Як гадаєте, що зробить фірма «N»? Варіант один – почне робити як всі: платити на митниці і уникати оподаткування, щоб бути не в «мінусі». Ну і де ж реформи, де десятки мільярдів гривень до бюджету. Все просто: у кишенях митників та їх керівників, а бюджет, як завжди наповнимо міжнародним кредитом чи просто надрукуємо грошенят, бо ж кредити не нам віддавати, а друковані гривні нас не хвилюють, ми ж беремо хабарі «твердою» валютою. Складається враження, що чим гучніші гасла про реформи, тим жирнішими стають сірі схеми та ті хто горлає про зміни.

Писав вище, що таких прикладів безліч. Направду, найбільше шкода людей, які свято вірили у якісь ідеали, в чергове повірили, і їх знову «кинули»; жаль, що ці люди, а це найбільш активна категорія громадян, які не бояться ризикувати, шукати, змінювати, банально розчаровуються. А від цього втрачаємо всі: як фінансово так й ідеологічно, бо всім стає наплювати на державу, всі починають жити за принципом: «лиш би мені було добре». Найгірше, що така категорія людей, часто зневірившись, просто залишає свою Батьківщину і їде в світи шукати кращої долі.

Мусимо зупинити все це. Не тільки, щоб подолати спрут корупції, контрабанди, саботажу та зради, а для того, щоб дати надію у завтрашній день нової України, де всі ми є свідомими громадянами, що пам’ятають не тільки про свої права, а й про обов’язки: перед собою, перед своїми рідними та близькими, перед державою.

Тоді чиновник буде служити, бізнес – здобувати, а громада – будувати.

Андрій Верлатий
ПОШИРИТИ

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ