Проблеми волонтерства

0
147

Інтерв’ю з екс-радником міністра оборони України 2014 -2015 , а

сьогодні громадським діячем, головою громадської спілки «Слава Україні»

Верлатим Андрієм Михайловичем.

Андрій Михайлович, чому на Вашу думку в нашій країні досі не

забезпечена армія, хоча в країні вже більш ніж півтора року йде війна?

Дійсно сьогодні наша армія повністю не захищена своєю державою.

Військові не мають належного забезпечення як на передовій так і

соціального забезпечення після того як демобілізуються. Не має прозорої

системи видачі квартир тому, що закупівля зведена під невеличку когорту

чиновників із міністерства які на цьому зароблять гроші, а також чиновників

при владі на містах. Не має прозорої закупівлі форми, зброї, продуктів

харчування тому, що у нас всі системи працюють за радянським зразком. На

сьогоднішній день наша країна потерпає, якщо такими темпами ми будемо

йти далі ми не вистоїмо в цій війн,і треба міняти систему кардинально. Я

рахую, що армію потрібно повністю переформатувати починаючи з

міністерства оборони і закінчуючи підходом командирським та рядовим

складом, які безпосередньо приймають участь в бойових діях.

Андрій Михайлович, як громадський діяч, що ви можете розповісти про

волонтерський рух в Україні?

Дійсно, велика біда це корупція на містах, наша держава незважаючи на

усі зусилля і фінансові вкладення не може забезпечити усі потреби армії та

вимушених переселенців. Тому на допомогу державі прийшов волонтерській

рух. Волонтерство – це в першу чергу допомога іншим, діяльність на благо

суспільству, бажання людини допомогти навколишнім. Визнаний у світі

волонтерський рух представляє собою мережу організацій і осіб що не

приносять доходу. На мій погляд волонтерство, не тільки індивідуальна

характеристика самої людини, а й культурна характеристика всього

суспільства, тому можна сказати, що волонтерська діяльність є основою

створення та розвитку громадянського суспільства. Зараз, коли в історії

України настали важкі часи, волонтерська деяльність набуває все більшої

актуальність і поширення. Офіційно в сучасній Україні волонтерська

діяльність бере свій початок з 1992 з появою служби «Телефон Довіри», на

державному рівні волонтерська діяльність визнана постановою Кабінету

міністрів від 10 грудня 2003 року. На теперішній час завдяки накопиченому

великому досвіду роботи волонтерських організацій, встановилася практика

роботи з різними офіційними і неофіційними структурами як нашої країни так

і закордонними. Заслуги волонтерів не можливо перебільшити але є і така

категорія громадян, які намагаються використовуючи чуже горе для набиття

своїх кишень. Тому у багатьох українців є сумніви з приводу чесності деяких

волонтерських організацій. Враховуючи, що волонтерський рух набуває все

більшого поширення, збільшується і кількість волонтерів-аферистів. Щоб

подолати цю проблему, слід спиратися на волонтерський досвід країн де

значно раніше, чим в Україні, з’явився волонтерський рух. Для цього потрібно

волонтерським організаціям і фондам доповідати про збори коштів у

щомісячних звітах, а також створити відкриту базу даних людей, які зробили

пожертвування, також використовувати соціальні мережі де викладаються

фото звіти. Таким чином для підняття довіри волонтерському руху в Україні

потрібні «прозорі» і відкриті звіти діяльності усіх волонтерських організацій.

Подальший розвиток волонтерського руху в Україні має бути спрямований на

об’єднання зусиль громадських та державних організацій у справі

становлення цього руху, на розробку навчальних програм підготовки

волонтерів з урахуванням місцевих умов роботи, на підготовку методичних

та інформаційних матеріалів, посібників для волонтерів. Необхідно також

створення в країні громадської думки на користь політики підтримки

волонтерства.

Як голова Громадської спілки «Слава Україні», що би хотіли сказати

волонтерам?

Справжні патріоти повинні зрозуміти, що волонтерство повинно відійти

від системи коли кажуть, що волонтер не повинен бути голодним. Я запитую

тих людей, що прийшли в волонтерство для чого ви сюди прийшли, якщо ви

бажаєте захищати Батьківщину йдіть на передову, якщо ви бажаєте

допомагати армії допомагайте, а не заробляйте з цього. Коли чуєш таке від

волонтерів стає гидко і противно за такі слова від людей які називають себе

волонтерами – це вже є лже-волонтери. Також хочу сказати, що є дуже

великий європейський досвіт, за який ми раніше казали, якщо ми будимо

використовувати цей досвіт в Україні то волонтерській рух буде дійсно

прозорим. Від себе хочу додати, що ми зараз створили сайт «Волонтерський

вісник», завдяки цьому сайту волонтери можуть вийти вже за рамки

соціальних сітей. Це дає можливість побачити роботу волонтерів більш

прозоро і цю роботу підтверджують інші волонтерські групи, тому що на

сьогоднішній день коли ми бачимо фейкові лайки, коли ми бачимо, як

волонтер передає один той самий автомобіль в декілька батальйонів, коли

волонтери везуть триста кілограм картоплі на передову і витрачають на це

пального на дев’ять тисяч гривен. Виникає питання – де розум? Або ці люди

хочуть просто заробити грошей списуючи на пальне кошти зібрані

громадянами або ці люди просто не мають глузду. Для цього є дуже багато

консолідованих пропозицій. Наприклад наша організація співпрацює з такою

організацією як «Волонтерський шлях підтримки». Це всеукраїнська

волонтерська організація яка взяла на себе повністю роботу по логістиці на

території України, відкрила склади в кожному секторі зони АТО куди

доставляється волонтерська допомога великогабаритними автомобілями. В

подальшому волонтеру не потрібно витрачати великі кошти на доставку не

великого вантажу, і він може приїхати і передати допомогу безпосередньо

до військових або громадському населенню. Якщо ми будемо укрупняться та

діяти таким чином волонтерський рух не розтвориться і ми будимо мати

змогу забезпечити більшу кількість людей необхідною допомогою. Волонтер

дійсно не повинен бути голодним але він має основну роботу, а допомога

повинна йти від щирого серця.

Спілкувався Олександр Гаврилаш

ПОШИРИТИ

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ